Кожен з вас іде до вишу, щоб здобути якісь знання. Купа з вас сачкує, звичайно :). Але страшенно важливо є все-таки вчитися. Це є час праці. Час, коли треба засукати рукави заради майбутньої цілі, заради особистої формації. Це є той час, коли людина справді стає людиною.
Це час дружби. Університетські друзі – це щось особливе. З ними потім багато хто йде життям, має спільні справи.
Для багатьох студентська пора – це час закоханості. Пораджу бути відповідальними у ставленні до інших, відповідальними за свої стосунки. І не спішіть закохуватися на перших курсах. Залиште це для Бога: ще знайдете свою дорогу, свою людину.
Не спішіть засмакувати всю свободу. Бо для багатьох студентів це так виглядає: вирвалися від мами, від тата – «Я вільний, я свобідний». Не занапастіть цей дар, щоб ця «свобода» не стала причиною якогось поневолення. Йдеться не тільки про алкоголізм чи наркотики, а й про вільні, невпорядковані стосунки.
Свобода є дана для того, щоб ми справді були тими, які зможуть взяти себе в руки, щоб у свій час подарувати себе іншій людині.
Будьте активними. Це є той час, коли треба всюди пхати свого носа. Шукайте гуртки, різні заходи. Мене теліпає від інертних молодих осіб, які прийшли на пари, після пар залізли чи до себе на квартиру, чи в гуртожиток і сидять, “киснуть” максимум у соцмережах.
Пам’ятайте, що вже тепер ви можете дуже багато зробити. Будучи у виші, ви вже стаєте дорослими, і ваш голос є важливим. Громадські організації, ініціативи, побудова громадянського суспільства – це ваше. Вам нема що втрачати. У вас ще нема грошей, як у бізнесменів, нема шефа, який може «притиснути», як у тих, хто вже на роботі, і вам є для чого жити, бо попереду ще довге життя. Як ви зараз будете формувати собі суспільство – в такому і будете собі жити. Як показала Революція гідності, невеликий відсоток проактивної молоді здатен змінити суспільство.
Це найкращий час, щоб заприятелювати з Богом і відчути Його присутність. Відрив від рідного дому та від друзів, не завжди легке й комфортне знаходження себе серед однокурсників – це буває непросто. Та Бог є той, який завжди є поруч. І це гарний час на дружбу та спілкування із Ним.
Довідка
Отець Петро Верхоляк – керівник Академічного Душастирства при Патріаршій Комісії у справах молоді УГКЦ, капелан Стрийського Аграрного коледжу, батько двох студенів.
Фото з Фейсбук-сторінки отця Петра Верхоляка.
